По воду – живу і мертву, –
По краплю роси питної,
По ложку «майського» меду
Ходи – проведу – за мною.
І я покажу, бо знаю,
Де тінь чебреця зникома,
Де маятись серед маю
Не вмію, допоки – вдома,
Де горла криниць затерпли
В смаку крижаного співу,Де стука весна уперто
В вікно кулачками зливи,
Де ночі летять зелені
Крізь пахощі матіоли…
Де я умістила в жменю
Стеблину. Життя. І голос.
5.06.10