Щось неспокійно стрісі
і неспокійно вікнам
мулько дверям і клямці
боязко рундуку
там на старім горісі
світять зелені лики
у мерехтливій рамці
в осінь мою дзвінку
там об стару повітку
треться щокою соях
сваряться теплі оси
серед опалих груш
може, хтось досі влітку
там своє серце гоїть
тільки мені вже босій
балкою - аніруш
тим і сумує хата
тим і в дворі так тихо
я туди зазираю
деколи перед сном
ані насіння взяти
ані зірвать горіха
тільки у вікнах грає
ночі п“янке вино
пам“ять давно затерпла
мальвами біля хати
доки ж мене не лишить
морок цього вина
тінню в лелітках теплих
сумно мені блукати
скапує сонна тиша
в сонячні письмена
5.09.02 р.