Ти, що шукаєш – ти неодмінно знайдеш
Воду і сіль, жорна і сім зернин.
Цього задосить не тільки для просто зайди –
Цього достатньо, щоб врешті забути сни.
Дому чужого торкнешся хіба слідами.
Не за гостинність подяка – за дрібку сну.
Східцям пробач, що назвали тебе Адамом –
Ти у них перший за всю цю смішну війну.
Вітру подякуй – це він говорив з тобою
Цілу вечерю зітханнями всіх тіней.
Більше не буде ні гніву, ні сліз, ні болю.
Більше не буде усіх неможливих «не».
Бачиш, як просто – в віконницях неба латка,
Шкури на ліжку. Холодна вода в цебрі.
Цього задосить, аби приручити згадку,
Як ти шукав найпростішу з усіх доріг.
09.05.08
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)