Тиша затаїлася в кутку
Кошеням, пухнастим і безжурним
Заспіваю пісеньку дзвінку –
Тільки продивлюся партитуру
Втім, співати вмію я і так –
Мов носити воду із криниці
І кричати тужно, наче птах
На прицілі чорної рушниці
Голос мій тривожно мерехтить
В келисі невипитої тиші
Ти пригубиш, потім станеш пить –
І мені ні краплі не залишиш...
Що ж, нехай – мовчання прийде знов
Дар такий трапляється не часто:
Пити пісню так, як п'ють вино
І п'яніти, сповнюючись щастям
Хай я буду темна і німа –
Ти мене шукатимеш тривожно:
Хто мій голос спробував на смак –
Вже чужим напитися не зможе
4.02.98
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)