Я бачила примерзлі
квіти:
Їм так хотілося тепла
Вони так квапилися
в літо
А в гості –
паморозь прийшла
І от – знесилені
долоньки
Уже торкаються землі
І сніг дзвенить
прозоро й тонко
У відрах при порозі –
лід
І скулених звіряток
двійко
До печі туляться
чимдуж
Від пуп’янка на ніжній
шийці
Ніяк очей не відведу
І думаю – мені так
само
Похолодало на душі
Мені уже не треба
краму…
Що далі – знає
тільки щит:
Чи то під ним,
чи то – на ньому
Посеред сніжної
весни
Мені вертатися додому
Із особистої війни
Хтось зрозуміє,
хтось засудить
Та шлях
вивінчує мета
Говорить розум:
так не буде
Та серце знає:
буде так.
13.04.13