Учнівський зошит. Світанок.
В’язанка заглавних літер
Ти тут не хочеш жити,
Правда, коханий?
у божевільному танці
літери розлітаються:
плутанина замість листа
тут мали б бути вуста
тут – сильні і великі долоні
тут – очі, сірі і сонні
тут – непокірне волосся
блукаю боса
рядками і сторінками
розгублена і неприкаяна
самотній мандр, атом
мабуть, це вже не я.
скажи мені що і як
мала б я написати,
щоб світ задивився:
вона – з трави вся,
в’юся хмелем навколо слова
я граю в лова
я так полюю на тебе
поцілюю просто в небо
небо хитається
сни розлітаються
я – залишаюсь сама
може мене нема
як німа
про тебе жодної літери
тут був травневий вітер:
подих – тривога – шок…
був – і пішов
я звикла уже, далебі
по собі
залишив обірвані квіти,
наче померлу надію
ти тут не хочеш жити…
Що я вдію?
я – слабка, німа, невідома –
я не маю для тебе
нашого дому
тільки рядків
похололий вогонь
запалений
від безсоння мого
мить – і зупинить вітер
мову його німу
Ти тут не хочеш жити
може тому
стигне агонія літер
1997