Я маю неприборканого
звіра:
Зі мною котрий день
живе зневіра
Змітає пил,
чаклує над плитою…
Харчується
моєю самотою
Увечері ляга
зі мною в ліжко
А ранками сичить,
мов дика кішка
Хоч як не дивно,
та мене не кривдить
Лиш каже: не чекай.
Він знов не прийде
Я поки сперечаюся
хоробро.
Та ні – не йде.
Бо їй у мене добре
Вона – хмаринка
у моєму небі.
Я знов не дочекалася
на тебе
Та сподіваюсь
попри самоту я
Що прийдеш –
І від неї порятуєш
Наївна і довірлива –
така я
Я ще чекаю. Все іще
чекаю.
А сил все менше.
А зневіра – поруч.
Приходь, коханий,
Світ без тебе – чорний
14.09.12