І. СТРАХ
Не знаю, що зі мною: я боюся
Невірних слів, непевних почуттів
Боюсь перебувати в вічнім русі,
Боюсь заснути тишею віків
Мій страх живе безплотними чуттями
Невидимий до певної пори,
Та сон минає. Зустріччю між нами
Розпочинає він прелюди гри.
І знову я вчуваю, що із мене
Не зможуть народитися слова
Такі, щоб долу ти схилив знамена
Перед лицем Любові, що жива,
Що плоттю в нас пульсує, як дитина
Що з диким болем виходу шука…
Та сповнюється пусткою невпинно
В безвідповідь простягнута рука.
І радість у очах моїх скляніє,
Бо погляд твій непевний і німий,
І перші почуття ховають вії –
Ти сам боїшся їх, як диких мрій
І я боюсь – не Терня край дороги,
І не вогню, що спопеля вуста –
Лиш пустки отієї, що з тривоги
В душі моїй повільно вироста
ІІ.ЛЮТЬ
Вона, мабУть, ламать уміє грати
І Землю проти себе обернуть
…Але ніщо у вічності мій путь –
Її смаку я ще не встигла взнати
ІІІ.НІЖНІСТЬ
Чуєш, за вікнами тихо хитається ніч?
Але до серця твого не торкнеться і краєм!
Силою ніжності серед безмежжя облич
В тихому співі од болю тебе заховаю
Лютий 1993