Як мене палить
цей усмiх вишневого ранку –
Я цих очей,
наче Божої кари, боюсь.
Втративши глузд,
припаду до червоної ранки
Напiвдитячих
тривожно запалених вуст.
Я, що смiливо
князiв цiлувала вельможних,
Перед тобою,
немов скам’янiла, стою:
Очi заплющу – i бачу,
як темно й тривожно
З вуст моїх нiжнiсть
у кров переходить твою.
Ти ще князiвен
коханням палитимеш стiльки,
Свiтлий мiй княжичу!
Зглянься: уламками стрiл
Брови злетiли
над прiрвою погляду. Тiльки
Мрiї мої вже попадали долу
без крил.
Ти ще змужнiєш,
i плодом обiрветься зав’язь.
I не в один, мов у прiрву,
ти кинешся бiй…
Ти ще нап’єшся
кривавого трунку. А зараз
Випий мене!
Тiльки… келихоб землю
не бий.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Дев’ята збірка лірики Марини Брацило в Новини (09.12.19)
- «КАВА» (цикл) в Я зроду тут живу (09.12.19)
- "Хортицькі дзвони " - 2019 успішно відбулися! в Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та української авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило (06.12.19)
- Підведено підсумки VІ "Хортицьких дзвонів" в Новини (03.12.19)
- Прес-конференція з підведення підсумків "Хортицьких дзвонів" - 2019" та оголошення переможців конкурсу в Новини (29.11.19)
- З днем народження, "Та, що бігла вперед"! в Новини (29.11.19)
- Опливає свіча в Сонцетяжіння (29.11.19)