Колись – почувалась криницею,
Глибокою і холодною.
І пахли вуста полуницями,
І іншого запаху – жодного.
Мабуть, не існує міри
На мрії мої кольорові.
Коли почувалась виром –
Вуста мали присмак крові.
Життя. Кольорові скельця.
І нині здається навіть,
Що я – лісове джерельце.
І пахнуть вуста, мов трави.
Вода із душі і плоті,
Вже маю доволі стажу.
Якою я стану потім?
А спробуєш – і розкажеш!
2007