Як я тебе у Всесвіті шукав! –
Аж зорепади сипалися снами.
А я носився іншими світами,
В степу здіймався вітер поміж трав –
То я тебе у Всесвіті шукав.
Але зустрів тебе у забутті.
Впиваючись тобою, мов вином,
Я не збагнув, що ти була лиш сном
І пив, мов мудрість, істини прості.
Як я боявся втратити тебе! –
Зринав до тебе піснею сумною,
Щоб ти не розлучалася зі мною.
І блідло навіть небо голубе –
Так я боявся втратити тебе.
І коли ти, остання із пісень,
У світанковій зникла далені,
Не взнавши, що життям була мені –
Тоді настав, мов смертний вирок, день…
Бо ти – остання із моїх пісень.
Березень 1993