Ти будеш – то й досить.
У сенсі – того що ти був.
Що бачив громи
Й пережив перегони з вітрами.
Що знав, як прожити
бодай ще одніньку добу
З тим самим знанням –
про усе, що не є поміж вами.
Ти будеш – і крапка.
Бо кому поставити – зась.
За вашим порогом
Під самі жоржини – безодня.
Що з того, що хтось
Поміж хмарами в білому – «за».
Це зовсім не значить,
Що вічність почнеться сьогодні.
Ти будеш – ну, й будеш.
Не перший, не сотий і не…
Нанизано вервиці і перебирано вперто.
А те, що в зіницях, бува
небуттям промайне –
Хіба що для неї –
у вірші. І просто – не вмерти.