Мій друже! Навий мені втоми і туги,

Допоки у тебе є місяць, і ніч,

І Шляху Чумацького стоптана смуга,

Де котяться зорі, вози і пісні,

Допоки є голос — замріяно-тужний —

І передчуття, що надходить біда —

Я можу молитись за сина і мужа,

І ще — за коханця. Молитва бліда

Тривожним обличчям задивлена вгору —

Хай святиться вічність, де стрінемось ми,

Де мій навіжений знетямлений ворог

Мої поцілунки вкраде у зими,

Де сплетені в коло колишні дороги

Накриє руками тремтлива трава…

Навий мені, друже, хвилину тривоги,

Щоб щастя мене не струїло, бува.