І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (258)
12.02.19
А ближче – ні на трохи нам
А ближче – ні на трохи нам, Не можна нам. Напевно, не закохана – Зворожена. Боюся й уявити Дивовижу цю. Мій опівнічний світе, Моя ніжносте. Навряд чи я отямлюсь, Навіть – тонучи. Біда із почуттями, Моє сонечко. Не стану ворожити. Але – вір мені. І що там того жита Понад прірвою! Прекрасно і безглуздо. Майже –…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
11.02.19
Ти плачеш
Ти плачеш, але що тобі такого? Сумного вітру вистояний щем Тобі дарує спокій і тривогу І підставляє ніжку і плече. То що ж тобі? Не мало бути лиха. Все йшло, як слід. Сміялася імла. Ходив старий. Збирав гріхи у міха. З торбинки роздавав тепло і лад. А ти – ізнов. Ніхто мені не винен, Що я не вмію…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Ти чув, як плаче мовчання в Я зроду тут живу (15.03.19)
- Палітра від 10.03.2019 в Мультімедіа (14.03.19)
- Що з тобою, моя Україно? в Я зроду тут живу (13.03.19)
- ЗЕМНЕ КОЛО в Я зроду тут живу (07.03.19)
- Пролилося сонце над ланами в Я зроду тут живу (05.03.19)
- Я - крапелька прозорої роси в Я зроду тут живу (04.03.19)
- АФЕКТАЦІЯ ДІЇ в Я зроду тут живу (02.03.19)