1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Мелодія вічних прощань

Мелодія вічних прощань (15)

Нема її. А щойно ж тут була,Під светриком лежала на підлозі,Та доторкнутись я була не в змозіЇї понадзахмарного чола.   І лиш коли світанок перейшов,Я раптом усвідомила — відсутність.Лиш на вологій стежці спали смутноСліди її маленьких підошов.   Натомість — смак прогірклої вини.Навіщо ж сонця висвячені ризи,Нічне безсоння, зібгана білизнаІ чоловік чужий коло стіни?   Вже надвоє розплетена коса,Уявлена замість…
Але що це? Ти знову — утік в минуле,Де мене не було, і була банальність?Тебе спогадом меду покликав вуликУ незлічений жах шестикутних пеналів.   Тобі знов до душі впорядкований морок,Що безпечніший, аніж моє божевілля.Не на мед, а на сльози подібне море,Але плакати ліпше, ніж братися цвіллю.   Втім, про що я? Авжеж не про вартість меду,Про царицю твою — погордливу…