1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
11 липня 2011

Втікає крізь пальці

Оцінити
(3 голоси)

Втікає крізь пальці піском
                                 обіцянка тепла,
І жадібно всотує день
                                передбачення зливи.
Праворуч – будинки;
                                відсутність рослинності – зліва.
Сміються в обличчя
                                лелітки розбитого скла.

У бабці на розі
                               (що маєш? – вижебрує пес) –
Пародія на
                               пиріжки і подібні наїдки.
І всі перехожі –
                               потуплено-знічені свідки
Того, що кохання –
                              як скрізь і як завжди – сліпе:

Ті двоє на розі –
                             сама ілюзорна весна.
Вона – аж прозора
                             від ніжності дотиків вітру
І Він поцілунками
                             тепле збентеження витре…
В житті не повіриш,
                             що все це колись та мина!

Допоки ж погода –
                             раптовий жіночий каприз.
І блискавку першу
                             Перун випускає з полону…
…Десь там, так жагучо,
                             усім розтривоженим лоном,
Земля-породілля
                             чекає своєї пори.


22.03.04