Бачили ніч, розпанахану навпіл –
нафіг.
Чуєш свист у розідранім горлі?
чорно.
Лікарі: може, це аритмія –
німію.
І – цілунок в вуста - чорноти.
І вертаю. Бо як же – ти?
Бачили ніч, розпанахану навпіл –
нафіг.
Чуєш свист у розідранім горлі?
чорно.
Лікарі: може, це аритмія –
німію.
І – цілунок в вуста - чорноти.
І вертаю. Бо як же – ти?
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
© 2024 Брацило Марина - персональний сайт сучасної української поетеси. Всі права захищено. Розробка та супроводження сайтів.