Зібравшись у дальні далі,
У вишні висі,
Хоча б – із жалю,
Прошу: озвися.
Але – ні звуку, ні звуку.
Об скло – краплини.
Простягну руку –
Простягну тіні.
А тінь – тремтлива, непевна.
А тінь – зникома.
Хоча її замовляю ревно:
— Ти вдома, вдома!
Мовчить, печальна:
Таким був присуд –
Вона зібралась у дальні далі,
У вишні висі.
І я, убравшись у чорні шати,
Іду травою…
Вона просила мене лишатись –
Живою.
3.10.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Про любов уже все сказано в Пісні (09.08.22)
- Як впаде на дорогу остання зілина в Пісні (02.08.22)
- Листи, у яких немає жодних шансів бути відправленими в Проза (01.08.22)
- Сонячна пара в Новини (27.07.22)
- Востаннє в Проза (25.07.22)
- Село в Проза (21.07.22)
- Терня моє в Проза (17.07.22)