А знаєш, ми і це переживем.
Ми й не таке іще переживали –
Байдуже. Вогнепальне. Ножове.
Усі на світі орди і навали.
Усіх героїв, богів – і своїх,
І у чуже торовану байдужість…
Ми стільки віддавались течії –
І в тисячу життів не надолужить.
Та бережу одне – руїнний храм.
Та знаю ціну лиш дарункам Несса.
… Той вечір, не присвячений вітрам,
Ми провели в руїнах Херсонеса.
І це знання, здобуте мимохіть,
Я врешті маю. Сплачено – над міру:
Не ревнощі здолали і не хіть –
Лиш глузд здоровий зрікся Деяніри.
Так не приймають виклику жаги,
Так не чекають втомленого мужа…
Ще знаю ціну ревнощам богів:
І заздрять. І вбивають. І не тужать.
І хоча лавр, торкаючись чола,
Потроху в’яне – є на все закони, –
Якби в Харона був тарифний план,
Вони би відкупились від Харона.
Мені ж заради тисячі мовчань,
Мов скальпелем, твоє зрізати тупо…
Одне втішає – що на все свій час.
І що Харон і досі непідкупний.
30.12.12
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)