Місто стало сліпим жебраком.
Перемотане шматтям газонів.
Місто спрагло чекає озону,
Розчахнувши асфальтовий кофр.
На гастролі його не беруть,
Та йому залишається втіха:
На старому потертому грифі —
Шарудіння приспущених струн
У розважливих пальцях дощу —
Теплих пальцях старого маестро.
Не цілком віртуозно, та чесно,
Зрозуміло для тих, хто почув,
Помирає мелодія днів,
Незнайомих із вальсами Відня.
Зграї снів гастролюють на півдні,
І мандрує смичок по струні,
Та мелодію вічних прощань
В завиванні вітрів не розчути.
В переході між літом і лютим
Плаче місто зі мною в очах.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)