У сивих шовках його снів
я — тонесенька павутинка,
обвита навколо серця.
По одній із версій
я — його офіційна жінка,
кинута на жертовник весни.
І безжально розтерзана літом
за русалчині коси,
за мавчині очі,
за те, що він мене хоче,
навіть, коли вже осінь
прокурличе реквієм квітам…
А коли мій останній плач
процвіта у весну барвінком —
він сміється в мені,
бо у всіх-всіх
шовках його снів
я — тонесенька павутинка, —
єдиний охоронець тепла.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)
- Дивна ніч в Пісні (16.02.24)