У чорній річці – кришталеве дно,
Де день вчорашній заклякає, вбитий.
Не пий отрути! Жінка – не вино,
Її не можна просто пригубити.
І кілька крапель випити сумних
Із квітки, ледь розквітлої на стані.
Не горобина ( знаєш, восени
Вона стає солодкою востаннє).
А вранці – чи повія, чи свята –
Всі падають в безодню просто з стебел:
Уже не ти. Але іще й не птах, –
Її не можна випустити в небо.
Але коли скінчиться темна гра,
Ти зрозумієш, розпачем окутий:
Молитва марна. Жінка ще не храм,
Вона лише спокуса і спокута.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)