(триптих) 1. А на обличчях батьків —зморшка за зморшкою —Доля різьбитьХимерний дереворит.Мисник ховає важкіПолив’яні горщики.В теплому чреві плитиВечір горить   Спраглий червоний вогоньЩе нагодлваний —Знає на смакРізну деревину.І у буття могоЄ майбутнє — до повені,Отже, надіяЗустріти прийдешню весну,   Доки ще тепло пахнутьМамині рукиЧи молоком, чи, може,Моїм життям,Доки ще можу сховатьЖаль і розпукуВ усмішку батькаЗ полегкістю каяття.   Повне право…