1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Публікації

Публікації (4)

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА В ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ І ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Всеукраїнська інтернет-конференція студентів, аспірантів і молодих вчених (22–24 лютого 2020 року)

пʼятниця, 21 лютого 2020 р.

Ольшанська О. О. ХУДОЖНЄ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ОБРАЗУ КОЗАЦТВА У ЗБІРЦІ М. БРАЦИЛО «ШОВКОВА ДЕРЖАВА»

 

Ольшанська О. О.

аспірантка 1 року навчання

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Стадніченко О. О., к. філол. н., доцент

 

ХУДОЖНЄ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ОБРАЗУ КОЗАЦТВА У ЗБІРЦІ М. БРАЦИЛО «ШОВКОВА ДЕРЖАВА»

 

Поезія Марини Брацило вирізняється з-поміж творчості інших митців покоління дев’яностників та двотисячників тяглістю та особливою увагою до історичного минулого України, зокрема Запорізького краю. З першої збірки мисткині «Хортицькі дзвони» наскрізними темами її лірики є степ, лицарі минулого, Хортиця, Дике поле.

О. Забужко стверджує: «Той, хто не знає, звідки вийшов, позбавлений такого важливого засобу психологічної підтримки як розуміння логіки й змісту власного життя та подій, які з ним відбуваються» [4, с. 308]. М. Брацило мала потужні світоглядні орієнтири та чітко усвідомлювала своє місце у світі, спираючись на віковічні традиції українського народу та відтворюючи у своїй творчості архетипні образи української культури.

Темою роботи є аналіз авторської інтерпретації традиційного образу козацтва у віршах М. Брацило. Об’єкт дослідження – поезії розділу «Пам’ять козацького степу» збірки «Шовкова держава», а предмет – художнє переосмислення авторкою образу козацтва.

Творчість М. Брацило вивчали В. Жилінський, І. Кушніренко, П. Ребро, А. Рекубрацький, О. Стадніченко, П. Юрик та ін. Однак аналіз відтворення й трансформації образу козацтва в поезіях збірки «Шовкова держава» не перебував у полі зору дослідників.

Рукопис збірки «Шовкова держава» був підготовлений за життя авторки, хоча сама книжка побачила світ уже після трагічної загибелі М. Брацило. Один із розділів збірки має назву «Пам’ять козацького степу». У короткій передмові до розділу авторка наголошує на важливості степу (як географічного та історико-культурного простору) у процесі становлення та самоідентифікації її як людини та мисткині. Прикметно, що саме слово «Степ» М. Брацило пише з великої літери, підкреслюючи його місце в системі світосприйняття на рівні з поняттями «Господь» та «Слово».

У вірші під назвою «Лицарю минулого» лірична героїня звертається до козака, не називаючи його на ім’я: «Ми поєднані вічністю, та роз’єднані часом» [1, с. 68]. На думку дослідниці Н. Рудакової, анонімність у відтворенні лицарського образу в художній літературі є традиційною та цілком виправданою, оскільки образ козака може виступати універсальною моделлю визвольної ідеї [див.: 3]. У такому випадку достеменне ім’я героя твору є необов’язковим. Так і в поезії М. Брацило козак зображений узагальнено, анонімно, однак поруч із ним – вороний кінь, який, як відомо, є архаїчним компонентом козацької культури.

Інакшим зображений образ козака у вірші «Спокута». У центрі уваги авторки – гетьман Богдан Хмельницький. Пафос вірша підкреслений окличними реченнями, звертаннями, риторичними питаннями та вигуками: «Що тебе тривожить так, гетьмане, що тобі не спиться до зорі?» [1, с. 83].

Мужній, сильний, відважний, мудрий правитель зображений у поезії М. Брацило в момент складних міркувань та душевних мук. Ніби за лаштунками, подалі від людських очей, у темряві, на самоті гетьман дав волю емоціям, сумнівам, переживанням: «Де вам знати, як блукав він степом / І просив пробачення в трави» [1, с. 83]. Таким чином, поетеса підкреслює те, що кожній людині, незалежно від звання, посади та соціального статусу, притаманні звичайні людські риси – і це є абсолютно природним. І лише сила духу допомагає опанувати себе в складній ситуації, лишивши сумніви та душевні муки на поталу степовим вітрам і темряві ночі: «Ти один. / І ніч свистить арканом, / Сплетеним зі степових вітрів» [1, с. 83]. Так авторка додає власних мазків до портрета гетьмана, олюднюючи його.

Не завжди козаки, лицарі минулого відтворені у віршах М. Брацило самотніми. Зокрема сотник у однойменному вірші змальований у доволі інтимний момент – мить прощання з жінкою, від імені якої й ведеться оповідь у творі. Лірична героїня смиренно сприймає ситуацію, свідома своєї ролі: сотник має піти, а вона – відпустити, лишитися й чекати, підтримуючи мужнього воїна молитвами та оберегами: «А сльози, що між квітів на сорочці, / Нехай тебе від кулі порятують» [1, с. 85]. У такий спосіб поетеса відтворює архетипний образ жінки-берегині, проте акцентуючи увагу в першу чергу на емоційній, а не соціальній складовій. Позаяк жіноцтво за козацьких часів, як стверджує О. Кривоший, мало повну свободу для самовираження і правову дієздатність [див.: 2, с. 3].

У вірші «Поклик» поетеса М. Брацило наголошує на тому, що з плином часу козацький дух із сердець українців нікуди не подівся. Навіть сучасна дитина, хлопчик «…міський – від чуба до штанців…» [1, с. 67] відчуває підсвідомо зв’язок зі своїм родом та несе в собі одвічні риси українця, козака: сміливість, волелюбність, відвагу – «Засів – Той, з правіків, дає вже перші сходи, Такі вже сильні, хоч іще малі» [1, с. 67].

Саме так, як і кілька століть тому, з маленького хлопчика виросте козак і він, сповнений наснаги та впевненості, вирушить у дорогу назустріч сутичкам і протиріччям: «Там, за горами, кінь росте. / Вже скоро. Вже скоро, синку» [1, с. 67]. Козацька звитяга не минула, не розчинилася з плином історії, а лише трансформувалася, набувши нових форм, відтінків, барв, та надаючи сучасній людині незламності й сили.

Цим надихалася, цим живилася поетична душа М. Брацило. Переосмислюючи історію українського народу, поетеса витворює формулу світогляду лицаря, козака, українця: «Все, що попереду, – тільки степи і степи. / Все, що позаду, – лише ворогів могили. / Знаю одне: якщо ти хоч раз відступив – / Більше не питимеш тої терпкої сили…» [1, с. 86]. Ці рядки можна вважати маніфестом козацтва, а отже – українства від прадавніх часів до сьогодення. М. Брацило була свідома важливої ролі історичної пам’яті, тяглості поколінь у формуванні світогляду українців ХХІ ст. Адже, як зазначає О. Забужко, «що коротша пам’ять у суспільства, то легше ним маніпулювати» [4, с. 308].

Отже, у поетичній збірці «Шовкова держава» М. Брацило не лише художньо переосмислює образ козацтва, надаючи архетипним образам нових відтінків, барв та форм, проводить аналогію між різними історичними періодами та конкретними постатями, вибудовує містки між часовими пластами, а й формулює ключові світоглядні позиції українців.

Література

1. Брацило М. Шовкова держава : лірика. Київ : Наш Формат, 2014. 336 с.

2. Кривоший О. Жінка в суспільному житті України за часів козаччини : історичні розвідки. Запоріжжя : Поліграф, 1998. 68 с.

3. Рудакова Н. Український історичний епос: художня трансформація образу козака. Літературознавчі студії. 2013. № 37 (2). С. 266–272.

4. Український палімпсест. Оксана Забужко в розмові з Ізою Хруслінською / пер. з польської Д. Матіяш; за ред. І. Андрусяка та О. Забужко. Київ : Комора, 2014. 408 с.

Окремі видання творів

 

Брацило, Марина. Хортицькі дзвони. – Запоріжжя: Хортиця, 1995. – 48 с.

Брацило, Марина. Благовіст. – Запоріжжя: Хортиця, 1996. – 48 с.

Брацило, Марина. Мелодія вічних прощань. – Запоріжжя: Хортиця, 1997. – 108 с.

Брацило, Марина. Сонцетяжіння. – Запоріжжя: Хортиця, 2001. – 110 с.

Брацило, Марина. Чотири пори любові. – Київ: Видавництво Сергія Пантюка, 2006. –
96 с., іл.

Брацило, Марина. Mare Amoris (Морю, з любов’ю). – Запоріжжя: Дике поле, 2011. – 44 с.

 

 

Публікації в збірках, журналах, газетах

 

«Україно моя». Вірш //«Наш город». – 8.06.1991

Оживи, зачарований краю». Вірш //Наш город».–17.10.1991

Рекубрацький А. Знайомтесь: Марина Брацило. Добірка віршів // «Запорізька правда». – 30.09.1992

Рекубрацький А. Не підведи, Марино! Добірка віршів // «Запорізька правда». – 13.01.93

Добірка віршів // «Запорозька СІЧ».-20.01.1994

Гривцова Олена. «Переплелось, як мамине життя». Добірка віршів. – «Запорізька правда». – 26.04.1994

Добірка віршів // «Запорозька СІЧ».-30.06.1994

«Скелі оживають на Дніпрі». Добірка віршів. // «Дзвін».-№9 1994

«Дещо про місяці». Вірш // «Суббота «Наш город».- 12.11.1994

«Де стинуть в небі сполохи лелечі». Добірка віршів. // «Яровит». – Літературно-мистецька газета.- №7(9) 1994

«Бранка». Вірш //Хортиця: Альманах.-Запоріжжя,1994.- Вип.3.-С.121.

«Люби мене». Вірш. //«Суббота «Наш город».- 06.01.1995

Добірка віршів // «Запорозька січ». – 9 лютого 1995

«Здрастуй, весно.; «Ніч підгонить коні-птиці». Вірші. //Думна скеля:«Запорозька СІЧ».-18.05.1995

Новые стихи старых знакомых. Стихотворение // «Наш город». – 10.08.1995

Добірка віршів. //«Запорозька СІЧ».- 07.09.1995

«Моїй Україні». Вірш. // «Пороги».- №1 жовтень 1995

Добірка віршів // «Українське слово». – 21 грудня 1995

«Спокута». Вірш // «Запорізький університет». – 28 грудня 1995

Маринина зірка // Час-time. – грудень 1995

«Хортиця». Вірш. // Хортиця: Альманах.-Запоріжжя,1995.- Вип.4.-С.49.

Добірка віршів. // «Бористен». – Січень 1996

Ми – одна сім’я // «Пороги». – січень 1996

Добірка віршів // Запорізька правда. – 14.02.1996

«Жінко, ваша величносте». Вірш. // «Запорізька правда».-06.03.1996

Вірш // «МиГ». – 13.04.1996

«Слово про кохання» // «Літературна Україна». – червень 1996

«Спокута». Вірш. // «Запорізька правда».- 19.06.1997

Марина Брацило: «Кому суджено біть повешенным, тот не утонет» // «Наш город». – 25.06.1996

Анонс книги «Благовіст». Добірка віршів // «Запорізька правда». – 28.06.1996

«Монолог Купала». Вірш. //«Запорозька СІЧ».- 06.07.1996

Добірка віршів // «Индустриальное Запорожье». – 12 июля 1996

Вітаємо! Добірка віршів // «Запорізька правда». – 01.02.1997

Добірка віршів // «Наш город». – 19.02.1997

Слова весни, слова любові. Добірка віршів // «Запорізька правда». – 6 березня 1997

«Представляємо твори учасників наради «Молода література і державність України. Марина Брацило». Добірка віршів. // «Літературна Україна». – 24.12.1998

Добірка віршів. // «Початки». Антологія молодої поезії. - !998. – С.201-209.

«Гірке тепло полину».Добірка віршів. // Хортиця: Альманах.-Запоріжжя,1998.- Вип.6.-С.13-14.

«Холодна осінь… відки ця печаль? Вірш. //«Запорозька СІЧ».- 27.11.1999

«Не журись, мій вишневий раю, буде світлим твоє надвечір’я». Добірка віршів // «Запорізька правда». – 23.12.1999

«Крила». Вірш. //«Суббота «Наш город».- 30.12.1999

Добірка віршів. // «Середмістя». Літературний альманах. –Запоріжжя. Просвіта.1999.- С.40-43.

Добірка віршів. //Літературна Україна».- 02.03.2000

Добірка віршів. //«Запорозька СІЧ».- 29.08.2000

«Складень». Триптих. // «Запорозька СІЧ».- 03.03.2001

Добірка пісень/Сучасна запорозька козацька пісня. – Запоріжжя: Дніпровський металург, 2001. – 51 с. – С.20-25

«Портрет на побутовому тлі». Вірш // «Голос Гуляйпілля».- 18.09.2002

Добірка віршів. // «Колекція». Альманах поезії ( за програмою V фестивалю поезії «Молоде вино»). Київ: Творча Асоціація 500, 2002.- С.19-26.

Рекубрацький А. Марина Брацило / Письменники запорізького краю. – Запоріжжя: Хортиця, 2002. – 580 с. – С. 474-483

«Я зроду тут живу…». Добірка віршів. // Хортиця. Українсько-російський літературно-художній та громадсько-політичний часопис Запорізького краю. - №1 2004.- С.3 – 9.

«Ти йдеш з мого життя…». Добірка віршів. Післяслово. О.Ульяненка. // «Березіль». -№7-8 2003.- С.3-9.

Добірка віршів. // «Гранослов запалює зірки». Ювілейний альманах. – Київ: «Гопак», 2003.- С.33-38.

Марина Брацило. Бенефіс. Добірка віршів. //«Запорозька СІЧ».- 14.08.2004.

Ребро Петро. Кохання на лтфазенді (Вельми дружні пародії) // «Літературна Україна». – 25 травня 2006

«Трохи б надпити степу…». Добірка віршів. // Хортиця. Українсько-російський літературно-художній та громадсько – політичний часопис Запорізького краю. - №4 2009.- С.3 – 12.

«Я зроду тут живу…». Вірш.// Хортиця. Українсько-російський літературно-художній та громадсько – політичний часопис Запорізького краю. - №1 2011.- С.59.

«Сюжетів стане – на мільйон стрічок…» Добірка віршів. // Хортиця. Українсько-російський літературно-художній та громадсько – політичний часопис Запорізького краю. - №2 2011.- С.35 – 38.

«Хортиця». Вірш. // «Верже».- 30.06.2011

28.06.11

Україно моя

Написав administrator

Україно моя//Наш город. – 1991. — 8 июня