Вогняного борця – не буде.
Буде лиш невблаганна повінь.
До години Страшного Суду
Ти доточуєш краплі крові.
Ти ладнаєш слова невдатні
І муштруєш чуття непевні.
Ти не знаєш, коли віддати
Всі борги – до одного – кревні.
Ти мовчиш до кінця, до скону,
Захлинаючись цим мовчанням,
Повертаючись до ікони,
Відвертаючись – цілуванням
Хоч краєчку того знамена,
По якому – хіба у вічність.
Лиш – не в’язнем, не полоненим –
Тим, кого серед дня покличе
Крапля крові. Бо треба – жертви.
Чорна сповідь. Бо треба – слова.
Всі кумири, ще хочуть жерти
І всі ідоли ждуть – любові.
І укотре, напившись фальшу,
Стерплі пальці зминають соти…
А болить – бо врізала пальчик
Об серпа свого. Вкотре. Вкотре?!
14-15.10.08