1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
07 липня 2011

Мерлін

Оцінити
(2 голоси)

І.
Ми хіба що погралися нервами
І зійшлися під написом «Велкам»
На розв’язці імені Мерліна
Зі зворотнього боку веселки.

 

Відбулися чужими постелями.
Погреблися за стрілками далі.
І слухняно напилися з келиха, –
Він ще звався, здається, Граалем.

 

І на ранок наступного Всесвіту,
Майже свіжі і голено-вмиті,
Повиходили світлими й чесними
І свідомими справжності миті.

 

Привіталися з брамною вартою
І потюпали – дуже логічно! –
Перехрестями імені Артура
У змонтовану наскоро вічність, –

 

Не обтяжені обладунками,
Присягнувши на вірність оскалено…
Мерлін тихо ірже за лаштунками.
Нарізає ковбаску Ескалібур.

 

ІІ.
Та веселка мені не дає спокою.
Уві сні я блукаю нею щоночі.
І на ранок тобі насинаюсь такою:
Тиша. Сміх. Ескалатор. І очі. Так, очі.

 

У безмежжя – шкода, та – існують закони.
Не питатиму, як то – посеред двобою.
Ти, можливо, не знаєш, коханий: дракона
Ми хіба що здолаєм удвох із тобою.

 

Ти спокійний. Ти спиш. Тобі сняться дівчата.
Ти нашукуєш серцем кохану і зброю.
Подих. Крок. І пітьма. Розпочався – початок…
За сто літ на  цім місці чекають – героя.

17.10.08