Усвідомлення болю
приходить пізніше.
Спершу – шок, небуття,
амнезія і ліки.
Нерухомістю тіла
втішається тиша.
В сірий світ хворобливо
вдивляються вікна.
Знаю: скоро закінчиться
дія наркозу –
Я зриватимусь з ліжка
і витиму в стелю,
Я кусатиму руку,
тамуючи сльози...
Я не знаю, чи варто
скінчати перелік.
Ти скаліченим тілом моїм
не погребуй,
Принеси мені сік,
помаранчі і квіти...
Це ж мене по-живому
відтяли від тебе.
Лиш не знаю,
чому ти
цього
не помітив.
11-12.05.99, Київ – Запоріжжя