Сиві гнізда розорені –
Птаство минуло, мов сон.
Листя марило зорями,
Але існує Закон
Сонце землю поранену
Лиже рудим язиком.
Літо марило травами,
Але існує Закон
Від блакиті сліпучої
Лишився лиш напівтон.
Річка марила кручами,
Але існує Закон.
Зливи, теплі і райдужні,
Вмерли, зустрівшись з піском...
Чим я марила –байдуже.
Адже існує – Закон.
16.09.98
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)