Колискову для тебе
Я виплету із безсоння
Засинай помаленьку.
Гойдатиму береги.
На повіки утомлені
ляжуть легкі долоні,
Невагомі долоні –
щоб ти не відчув ваги.
Засинай у лататті.
Воно заплелось, мов постіль,-
Золотаве латаття
тонких найніжніших слів
Дихай легко,
мій сонячний
Сни пробігають босо
Ні один не стривожить
хіба промайне
на склі.
Буде ніжним і лагідним
шепіт твоїх фіранок
Буде вітер зелений
настояно на весні
Ти побачиш, прокинувшись:
я доплітаю ранок
Першим променем
сонячним
У твоєму вікні.
2010