Анатолю Д. (А.)
в неіснуючий альбом
Щоб статися класиком –
треба померти
І бажано – маючи
текстів загати
Тоді по шухлядах
відкриють конверти
І стануть шукати
твоїх адресатів,
Напишуть величні
сумні некрологи,
І видадуть все
(із нотатками включно),
І будуть роками тримати облогу
Твої терміново
віднайдені учні
Згадають: волосся,
пушок над губою
І очі, й вуста,
й існування бідацьке...
І склади книгарень
поповнять собою
Статті, монографії
і кадидатські
Згадають кохання –
нещасне, взаємне,
І друзів по чарці,
й братів по тусовці…
То, може, померти
й зробити приємність
Безтемним, тупим
молодим науковцям?