03 грудня 2018

Так проростає біль

Друк
Оцінити
(9 голоси)

Так проростає біль

крізь суглинок смерти

Я не умію вмирати,

а отже – померти

Є колискова

на кожну біду і втрату

Є замовляння

супроти дощу і страти

Є відчування

останніх у світі ліктів

Хтось ще штовхає

А сміх завмирає млосно

Є гільйотина-останні

і вірні ліки

Є відсування

у зболений інший простір

Є забування

останніх у світі істин,

Хрускоту пальців

і тіла смішних уламків

Бачиш – це хліб,

якого тобі не з’їсти.

Так проростає біль.

І по цьому – клямка.

12-14.07.03

Повернутись нагору