І.
Не рятує над чаєм пар
І улюблена майка з Че.
Спотикаюсь, немов сліпа,
Бо не бачу твоїх очей.
Навіть в тістечку смак біди,
Мовби камінь в густій траві…
Я шкодую, що на СіДі
Не записано голос твій.
І тулюся лицем до скла.
І спекотно моїй щоці,
Наче тінь мою обпекла
Сигарета в твоїй руці.
ІІ.
Крижинки – скалками в хребець.
Тремтіння – кошеням у руки…
Вдихнути трішечки тебе.
Ледь чутно видихнуть розлуку.
Збагнути, що усе – як слід
І бачить, мов невідворотність,
Як тане квіткою на склі
На два помножена самотність.
19.02.07