І.

Не рятує над чаєм пар

І улюблена майка з Че.

Спотикаюсь, немов сліпа,

Бо не бачу твоїх очей.

 

Навіть в тістечку смак біди,

Мовби камінь в густій траві…

Я шкодую, що на СіДі

Не записано голос твій.

 

І тулюся лицем до скла.

І спекотно моїй щоці,

Наче тінь мою обпекла

Сигарета в твоїй руці.

 

ІІ.

Крижинки – скалками в хребець.

Тремтіння – кошеням у руки…

Вдихнути трішечки тебе.

Ледь чутно видихнуть розлуку.

 

Збагнути, що усе – як слід

І бачить, мов невідворотність,

Як тане квіткою на склі

На два помножена самотність.

19.02.07