Ти не вчив мене тиші
Я вдячна тобі
Ти навчив мене лише
жалю і журбі
Та журбі і жалю
треба вчитись також.
І я знаю: люблю.
А тепер не тривож
Не тривож мою тишу
і силу мою
Я у сні приколишу
усе, що люблю
Та у світі до всього
існують ключі
Я чекала на того,
хто жити навчить
Ти не вчив мене щастю –
я вчилась сама
Тож хоча і невчасно
приходить зима
Але часом, потрібні
ці білі сніги –
Щоб закути у срібло
тремтіння жаги
Не тривож моє щастя
і біль не тривож
Я буваю невчасна
Погода – також
Та у всього є пара
її не минеш
Той, для кого ці чари,
Впізнає мене
Ти не вчив упізнати –
Та я впізнаю
Невловиму й крилату
надію мою
У землі є розмаї
і зорі в небес…
Я лукавлю, бо знаю:
чекаю – тебе
21.01.13