Щось ми стали часто бачитись.
Добрий знак, а чи не добрий?
Хоч навряд це має значення:
Ти – у сон, бо день – за обрій.
Так безглуздо, по-дитячому.
Мов у таборі на морі
Щось ми стали часто бачитись –
В ніч на нині із учора.
Не у пастку, не в тенета ми.
Всі стрівання – випадкові.
Лише пальці переплетено
І ніяк не знайдеш слова.
А на потім – наше сонячне,
Наше вранішнє «нічого»…
Лиш відчуєш в серці голочку
За три кроки до порогу.
1.10.08