Вже вечір огорнув дерева сивим
І позира здивовано на дах:
Там кінь блукає. І в нього з гриви
Дощем повільно котиться вода.
Той кінь ніяк не може бути ніжним —
Ще б пак: ну хто
його любові вчив.
…Є в нас з тобою два сади суміжні,
Які чомусь не родять груш і слив
Ні на межі, ані поза межею,
Ні в мене, ні у тебе — все одно…
І тільки гілка яблуні твоєї
Тривожно стука у моє вікно.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)
- Дивна ніч в Пісні (16.02.24)