Моє небо – із нас заввишки.
Моє море як ми глибоке.
І цей сон я дивлюся нишком,
Від реальності за півкроку.
Тут сміється торнадо ритмів,
Тут іскрять і вібрують нерви,
Опадають метеорити,
Осипаються феєрверки,
Льодові острови дрейфують,
Завиваються сині смерчі…
Наче око мого тайфуну –
Твоє ясно-червоне серце
Так завмерло – немов безодня
Омиває склепіння хором,
Мовби в мене мільйон «сьогодні»
І ні жодного «позавчора»,
Мов блукальці знайшли притулок,
Мовби спраглі цілують воду,
Мовби вої усі вернули
До коханих з усіх походів…
Моє небо – а раптом віщий? –
Допиває його потроху –
Сон, який я дивлюся нишком
Від реальності за півкроку
4.04.11