1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (279)

А коли притулитись – ребро до ребра – Ти відчуєш мене, мов віднайдену стежку, Мов фінал всіх розгублень і всіх озирань. Мов прозріння небес і підніжної решти.   Так давно не було. Але є відтепер – Ти пізнаєш упевність затерплого тіла Нереальне чуття, підсвідомо – сліпе Що самотність у вирій навік відлетіла   Бо ж ребра – бракувало. Всевишньому –…
Ця зупинка – на мить. Я допоки іще не здалася. Я прип’ята до шляху. Він знову озветься луною. Мов Ісіда – Осіріса, тіло розчинене в часі Я складала тебе із частинок, відшуканих мною.   Той, що був Менестрель, – лиш вуста твої мав, а не серце Той, прегарний, мов бог – лише розум розпечений твій Той, з ким дихала в…