1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Хортицькі дзвони

Хортицькі дзвони (29)

Я тебе не шукаю, не кличу,Просто знаю: ти є на землi.I нiчого, що в синiй iмлiТи ховаєш вiд мене обличчя.   Ми з тобою як рiзнi свiти:Кожен нарiзно день зустрiчає…Але землю так нiжно кохаюЛиш за те, що живеш на нiй ти.   I якщо серед лiтнього ранкуНе вiдчую я серця в грудЯх,Буду знати, що, скІнчивши шлях,Ти про мене згадав наостанку.…
Колись давно він жив у тім селі,Де стигнуть в небі сполохи лелечі.Він був поетом: сіть звичайних слів,Як мантія, йому вкривала плечі.   Спитаєте: «Де твори?» А нема, –Ті вірші не помацаєш руками.Була його поезія німа –Отож і не розчули за віками.   Дорослим він здававсь жахливим сном,Марою, що втрача ночами тіло,Його взивали стиха чаклуном,Хоч навіть в чорта вірить не хотіли.…