28 червня 2011

Амазонка

Друк
Оцінити
(9 голоси)

Кам’яній Могилі – від мене, живої

Так, напевно що – кров.
Чорна й пристрасна кров амазонки
Закипіла на мить,
стрівши сонячне сяйво очей.
Пролетіла стріла.
Цілувала пронизливо й тонко.
Перестиглими маками
спів опливав на плече.

 

Зупинялася мить.
Розтиналися в подиху груди.
Пульсувала стерня
відцвітанням останніх пожеж.
Так, напевно що – кров.
Темна злива змиває полуду,
Заливаючи солоно
рани нав’язаних меж.

 

І по тому – мовчань,
відцвітань і байдужості повінь.
І реальний лиш час,
що мовчить – і розмотує шлях.
Жодних сумнівів. Все.
І, напившись – ворожої? – крові, –
П’яти в ребра коневі.
Байдуже, що рани болять.

Схожі матеріали

Повернутись нагору