Заціловують світ
мерехтливі краплини дощу.
Терпко пахне земля
і проспект потонув в парасолях.
Ти цієї симфонії,
певно, донині не чув.
І не падав іще
у настільки пронизливе соло.
Ти у квітень летиш,
оминаючи сірі плащі.
Між похмурих облич
світить бабця дрібнюнім букетом.
Ти впадаєш в весну
з цим потоком людей і машин...
От і добре, коханий.
Ходи-но,
я дам тобі кетю.
09.04.04