Певно, не час весні, —
Бо не прийшла весна.
Сіре полум’я снів.
Чорне більмо вікна.
Так воно і було –
Тиша, вода і лід.
Падає тінь на скло –
Наче портрет на склі.
А під тобою – сон,
Ліжко, підлога, біль.
Змучений Пікасо
Сенсу шука в тобі.
Ти ж безтурботно спиш –
Ти забуваєш день.
Так, наче хтось сліпий
Стиха питає: “Де?”
6.02.04