Розвиваються пасма снів.
Я вустами ловлю промінчик.
Все, що сталося, у мені.
Зачаїлось до дня від інших.
Заховалася кошеням
Тепла злива торкань під серцем…
Твої очі щось гарне снять,
Але що? – я не маю версій.
То нічого. Припухлих вуст
Доторкатися ще зарано.
Я все потім, колись назву –
Всі гарячі медові рани.
І допоки нема дощу,
Доки сни на вустах у тебе,
Легко спогади відпущу
У безоднє осіннє небо:
Хай спалахують і летять,
Сонцем точаться крізь фіранки…
Ти прийшов у моє життя.
Щоб залишитись в нім. До ранку.
08.09.08