1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
23 січня 2018

ДОРОГА

Оцінити
(5 голоси)

Був день зимовий прозорим...

Світили, при сонці зайві,

Крижинки, мов денні зорі,

Услід мерехтливим сяйвом.

 

Як лицарі Дива, в полі

Сягнувши з земного чрева,

Мені шепотіли тополі:

– Вітаємо вас, королева...

 

Вмираючими снігами,

Наблищена до знемоги,

Ясним кришталем під ногами

Видзвонювала дорога.

 

Дражнила мене загадково...

Мій боже! Навіщо я знаю,

Куди ця стежка казкова,

І що мене там чекає. –

 

Не те, що одвіку кличе

На шлях заповітної мрії,

Здавна знайомі обличчя –

Очі, вуста і вії.

 

Не щастя чарівної ночі

Чекає, і не жар-птиця...

Закрию стомленні очі,

Хай все це мені насниться!

Зима 1990

Детальніше в цій категорії: « ЗИМОВІ КВІТИ ПОЛІТИЧНОМУ ДІЯЧЕВІ »