1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
06 липня 2019

МОНОЛОГ КУПАЛА

Оцінити
(4 голоси)

Без змісту. Без сну.
Хай танцюють обвуглені липи.
Останню весну
В їхніх пальцях багаття засліпить.
Імлистий вогонь
Затанцює арканом довкола
Тремтіння мого,
Що вужем виповза із розколу.


Я надто старий.

Мої сни посивіли і зблякли.
З земної кори
Виступає затруєння — маком.
Жадання жарин
Шаленіє на тілі багаття,
Мов правило гри,
У яку я не можу не грати.

 

Не треба роси,
Хай повзуть по прив’ялених травах
Дзвінкі голоси
Вже напівожіночнених мавок,
Що хочуть вина
І шукають спокійного світу.
Із них лиш одна
Все ще вірить, що папороть квітне.

 

Зі сміху мого
Хай у лісі багаття прибуде.
Ввійди у вогонь!
Він облущить із тебе полуду,
Народить красу.
І постане, тремтлива і біла,
Оголена суть,
На яку одягається тіло.

(публікація в «Запорозька СІЧ» - 06.07.1996)