Може, й правду розказали…
Маю голос, ще й не мАлий
Лиш той голос марно трачу –
Не для співу, а для плачу:
Скінчу плач – почну ізнову,
Маю голос пречудовий,
Аж луна іде по раю…
Ти навчиш – я заспіваю
З трьох річок одна криниця.
Там пита сестра сестрицю:
– Маєш голос, сріблом кутий,
Чом пісень твоїх не чути?
Ти ж не з мачухою злою –
З рідною живеш сестрою
Що ж мовчиш? Колись, бувало,
І в неволі ти співала!
Упадуть і всохнуть сльози
На осонні при дорозі
Хай же стану там вербою,
Чим жить, сестро, із тобою
1990