І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (92)
20.10.17
Пробач, безімення
Пробач, безімення – для імені, певно не час – У чорне й зелене, два кольори імені нас Пірнаю не в бутлі, Де вже загіркає вино – В минуле й майбутнє, Що нині здається – одно Ти ще пам’ятаєш? Ми плутали щітки і сни Причащені таїнств, учились чужої вини Не пити й не мучать, Не вчити, як гаяти…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
06.10.17
- Може, й правду розказали…
- Може, й правду розказали… - Маю голос, ще й не мАлий - Лиш той голос марно трачу – - Не для співу, а для плачу: Скінчу плач – почну ізнову, Маю голос пречудовий, Аж луна іде по раю… Ти навчиш – я заспіваю З трьох річок одна криниця. Там пита сестра сестрицю: - Маєш голос, сріблом кутий,…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Пробач, безімення в І залишаться - вірші (20.10.17)
- Під ніжністю осінніх дощів в Пісні (10.10.17)
- - Може, й правду розказали… в І залишаться - вірші (06.10.17)
- Щоночі входжу в темні зали в І залишаться - вірші (04.10.17)
- Море пінно цілує піски оксамитні в І залишаться - вірші (28.09.17)
- Ти чув, як плаче мовчання в І залишаться - вірші (27.09.17)
- Опівнічне тебеписання в І залишаться - вірші (26.09.17)