1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (358)

Я – та ні, не в далекі гори Ні на жодні не полонини Я вертаю до мого моря – Я тобі вже не треба нині.   Річ не втім, що не треба злота. Завжди більше любила стрібло. Вже розіграно цього лота Я тобі уже не потрібна.   Ти – цілунком легкого вітру І рятунком від денних суєт… Залишуся хіба що…
Весело. Як я вже говорила Ми й самі не в курсі, чого хочем Втікачі з міської божевільні Щукачі пригод на «п’яту точку» Все занадто. Навіть – понад міру А інакше – зась. І що подієш? Полонені власної зневіри В’язні несміливої надії
Сторінка 1 з 9