Це потребує доопрацювань,
Хоча мені-в-мені уже відомо,
Де – я існую. І де я – жива.
Де – думаю. А де – я просто вдома.
І цілий світ мільярдом шепотінь
Оточує міста, порти, причали…
Десь – бродить тінь. Десь – хляпа віскі тінь.
Десь – спрагу напуває снігом талим.
І замість лоцій – подихи і пульс.
І порт приписки – лише порт приписки.
Норманські зими топчеш у степу –
Оце і є одна з для-тебе-істин.
Отримуєш одну з можливих фор:
Знання – не відчуття! – стежин по світу.
Норвезьким фьйордом схлипує Босфор
В моїй крові – моїм найбільшим митом.
Та між скипання кровей і химер
Сміється – і грудьми стрічає вітер
На кладовищі лодій і галер
Козацька чайка, вічністю умита.
29.10.08