Віриш – лишилося тільки очі тримати сухими –
Ґрунт у степу: родючий, якщо – волога.
Бачиш – не обіцяю ні слів, ні схими.
Я просто буду. Над безвістю. Між нічого.
І попри всі аргументи умовностей чи абсолюту
Я залишуся поруч, між тисячі змінних – постійна.
Я сама визначаю, чи варто – насправді бути
Коли – смерті, оргазми, аборти, землетруси і війни.
Може, і варто, може.. Тільки б нам із тобою
Нарешті знайти оцю тремтливу дотичність.
Я – поза межами всіх дипломатій. Я прагну бою!
Мої предки в мені, як один, ощирились клично.
Вдих. Напіввдих. Життя рахую, мов дріб’язок.
Те, що нічого не значить – не значить нічого.
І проступає на шкірі солоним екслібрисом
Тиша. Упевненість. Сила. Від себе_до себе_дорога.
15-16.07.08