11 липня 2011

Небо стоїть склепінням. Пролог

Друк
Оцінити
(1 голос)

Небо стоїть склепінням.
Небо гойдає світло.
Довшають наші тіні,
Гнані весняним вітром.

 

Легшають наші кроки –
Може, ми вже злетіли?
І до нового року
Стільки всього лишилось! —

 

Біле буяння квіту
Під фіалковим небом
Келих п’янкого літа,
Осені сонні стебла

 

Перших снігів причастя...
Мрії і сни про літо...
Чом ми, неначе птаство,
Так поспішаєм жити?

08.04.04

Останнє від administrator

Схожі матеріали

Повернутись нагору