Відкланяю. Мов молодих
на весіллі.
Пущу за вітром.
І за водою – також.
Іди від мене,
трикляте чортове зілля!
Тебе чекають.
Лишень мене не тривож.
Перебішуся.
Відбудусь купою текстів.
Втамую подих.
Загою рани і біль.
Іди від мене.
Ставай для іншої next’ом.
Корися вкотре –
своїй наступній добі.
Я знаю, буде
ламкий момент прозрівання,
Холодний подих,
в якому ти – проминув.
Чому ж ти стигнеш –
вже десь з півмиті незваний
В мою без тебе
відкриту щойно весну?
15.05.05